Війна за владу

18 Май 2009 | написал lesha


Роману не вдалось закріпити престол за своїми синами оскільки Данилу було лише 3 роки, а Васильку – 1. Чернігівські Ольговичі знов з’явились на Галичині й захопили Галич. Вдова Романа – вольова княгиня Анна разом із дітьми на початку переховувалась у Володимирі на Волині, але згодом потай утікла з міста до Польщі. Польський король Лешко залишив її з Васильком у себе, а малого Данила вислав в Угорщину до короля Андрія.
Натомість вони покликали трьох Ігоровичів, синів героя «Слова о полку Ігоревім», та Євпраксії, дочки Ярослава Осьмомисла. Року 1209 прийшли до Лешка посли з Берестя просити «відпустити на княження Ганну з Васильком». Так почалася реставрація Романовичів на Волині. Ганна діставала місто за містом, і в 1214 році повернула собі Володимир, не зважаючи на спротив деяких волинських князів.
У Галичині точилася запекла боротьба. Партія бояр, прихильних до Угорщини, закликали знов угрів, і Ігоровичі втекли. Але нова угорська окупація породила незадоволення, і прихильники Ігоровичів знову закликали їх. У 1211 році брати повернулися до Галичини. Для багатьох бояр це стало фатальною помилкою. Не бажаючи ділитися владою з олігархією, Ігоровичі знищили близько 500 бояр, поки й їх нарешті не вигнали (пізніше галицька знать помстилася їм, схопивши й повісивши всіх трьох Ігоровичів у 1211 р.).
Коли молодий Данило прибув до Галича, то виявилось, що бояри хочуть самі правити його іменем. Вони вигнали матір Данила, а слід за нею й він сам змушений був покинути його. Тоді провідник боярської партії боярин Володислав Кормильчич проголосив себе князем (1213), проте це скоро викликало багато обурень. У 1214 р. в Спішу з’їхалися Андрій з Лешком й домовилися посадити на престол угорського королевича Коломана, який мав одружитися з польською княжною. За їхньою домовленістю Польша забирала собі частину Галичини з Перемишлем і Берестейщину. Романовичі забирали собі Волинь. Галичину знову окупувало угорське військо. Проте Андрій скоро посварився з Лешком і спровадив до Галичини для порозуміння з боярами новгородського князя з смоленської династії Мстислава Удатного. У 1219 р. Мстислав вигнав угрів й став князем галицьким. Згодом Данило помирився з Мстиславом і одружився з його дочкою в надії, що після смерті Мстислава він знову зможе стати князем у Галичу.
В цьому тяжкому для Західньої України періоді треба відзначити діяльність кола осіб, які зберегли спадщину Романа для його синів. Це — княгиня «Романовая Ганна», жінка, що мало притягала до себе увагу дослідників. Протягом 14 років вона з незвичайною енергією дбала за збереження синівських прав, укладала союзи з Лешком та Андресм Угорським, вела боротьбу з ворохобним боярством Галичини, рятувала синів, тікаючи з ними з Володимира і Галича. В історії України багато видатних, героїчних жінок, але серед них одне з перших місць належить «Романовій Ганні». Походження її невідоме; одні вважали її родичкою Візантійського цісаря, інші — родичкою Андрея II, бо літопис називає її його «ятров'ю». Але треба гадати, що вона походила з волинського боярства або дрібних князів; вона почувала себе «вдома» серед розбурханого боярського моря й мала серед волинських бояр відданих їй та її синам людей.
Друга дуже важлива риса цієї доби — це непохитна відданість волинського боярства княжатам; тільки завдяки їй, завдяки саможертовній діяльності значного кола бояр вдалося зберегти для них Волинь. Протягом 40 років Волинь залишалася постійною базою Романовичів: там перебував під доглядом бояр найменший з княжат, Василько, там рятувався Данило після катастроф у Галичі, волинське військо ходило рятувати ситуацію в Галичині й накладало головами за визволення Галича від угрів. Літопис пояснює успіхи Данилові тим, що його підтримували «бояре велиции отця его». Характеристичний такий факт. Лапко віддав князеві Олександрові Белз, яким чотири роки володів Василько. Тоді всі белзькі бояри перейшли з Васильком до Кам'янця (Волинського), коли з цілої спадщини Романа залишилася йому ця маленька волость.
Тим часом Данило відібрав у поляків Берестейщину й Забужжя. Поляки й угри пішли війною на Мстислава, і він мусив разом із Данилом втікати на галицьке Пониззя. Проте прийшла допомога від половців і литовців і Мстислав з Данилом здобули назад Галич, взявши в полон королевича Коломана. При укладанні миру з уграми, Мстислав домовився, що віддасть свою другу дочку за наймолодшого угорського королевича Андрія й зробить його своїм наслідником у Галичині. Лише після смерті Мстислава у 1228 р. Данило знову зміг вільно діяти. Його брат Василько знаходився у Бересті й був йому вірним другом та помічником. Тепер Данило зосередився на звільненні від угрів галичин й здобув у 1229 р. Галич. Проте дуже скоро знову через бояр угри опанували ці землі й повернути їх Данило зміг у 1233 р. І знову бояри висунули йому нового конкурента в особі чернігівського князя Ростислава Михайловича. Кілька років тривала боротьба за владу і у 1237 р. Данилові вдалося остаточно заволодіти Галичем. В 1240 р. він заволодів Києвом і посадив там свого намісника. Проте свого ворога Ростислава, якого підтримували угри, йому вдалося остаточно зломити лише у 1245 р. в битві під Ярославом, після чого з Угорщиною настав мир. Таким чином 40 років знадобилося князеві Данилу, щоб повернути володіння батька.




Метки: История других стран

Вы читаете » "Війна за владу"

Статьи по теме:

Месопотамия под властью Аккада в ХХIV-ХХIIвв. до н.э.
Подписание Сан-францисского мирного договора и Договора о гарантии безопасности
Основание колонии Элия Капитолина
Иерусалим в документах того периода
Иудея в Хасмонейский период
Архивы ↓

Rambler's Top100