Відносини російського уряду з запорожцями та його боротьба з “вольностями” запорожців
У 1754 році російський уряд заборонив давати паспорти запорожцям за кордон, в 1750, 1755 роках обмежено право суду — спочатку відносно
гайдамаків. Року 1756 вдалося російському урядові провести реформу обрання старшини: не Військова Рада мала обирати її, а сходини старшини, Рада ж тільки затверджувала кандидатів. Разом з тим дано право старшині залишатися на уряді без обмеження реченця. Становище Запоріжжя ще більше погіршало, коли року 1764 передано його у відомство Малоросійської Колегії, яка нехтувала всіма правами запорожців, збільшувала повинності, вимагала видачі втікачів, засновувала нові військові залоги тощо.
1735 року в самому серці Запоріжжя, навпроти Січі збудовано
Новосіченський ретраншемент з російською залогою. Начальник цього ретраншементу повинен був стежити за життям Січі і доносити про все Київському генерал-губернаторові. Російські залога та укріплення будували й в інших місцях. Запоріжжя опинилося під контролем російських старшин. Навіть на Великому Лузі засновано російську слободу — Жеребець.
З 1750-их років Запоріжжя було оточене кільцем російських укріплень: з півночі йшли — Нова Сербія, Українська лінія, Слов'яносербія; російські залоги стояли в Усть-Самарському, Новобогородицькому, Микитинському, Биркутському та Сокольському редутах. З 1770 року будується Дніпровська лінія від Дніпра до Озівського моря. Старшини російських залог втручалися в справи Коша під претекстом допомоги в боротьбі з гайдамаками, поводилися брутально, вчиняли здирства. 1757 року вони навіть заарештували весь Кіш: отамана, Федорова — суддю, писаря, осаула і цілий рік протримали їх у в'язниці в Глухові.
Звичайно, запорожці розуміли, до чого воно йде: року 1755 писар
Романовський писав отаманові: «уже військо до лантуха взято, лише
не знайшли засобу, як того лантуха зав'язати». Року 1770 з приводу
Дніпровської лінії Пилип Львівський писав Калнишевському: «Вічная пам'ять нашим степам. Проспали».
У 1740-их роках було втрачено північні землі, в 1750-их — землі Нову Сербію та Слов'яносербію. В 1760-их роках під Новоросійську губернію взято нову смугу; в 1770-их роках будується Дніпровську лінію укріплень. Новосербське начальство видавало листи на заселення слобід на Великому Інгулі, на Самоткані, Домоткані — на запорозьких землях.
Кіш спочатку боронив свої права легальне: надсилав прохання про захист; з 1756 року в Петербурзі майже без перерви перебували депутації козаків з цінними подарунками вельможам — бочками вина, риби, чудовими кіньми, навіть верблюдами. Благали, показували копії грамот, але в Петербурзі вимагали від депутацій оригіналів, яких вони не мали. Обіцяли депутатам розшукати оригінали в архівах, а тим часом захоплювали щораз нові землі.
Втративши надію на допомогу, запорожці почали озброєною рукою звільняти землі від чужинців.
Висновок до питання : З перших же часів переходу запорожців російський уряд розпочав уперту боротьбу з їх «вольностями», передусім за скасування процедури виборів старшини, щоб обернути її на покірних йому урядовців.
Будування фортець та редутів було лише складовою частиною
тієї планомірної політики захоплення, освоєння російським урядом
запорозьких земель. Крок за кроком захоплювали різні поселенці —
хто з Гетьманщини, хто з Росії — запорозькі землі. Спочатку, після
повороту з-під татарської протекції, Кіш не протестував проти нових
поселень Миргородського та Полтавського полків: не земля цікавила
його, а становище поселенців — чи визнають вони владу Коша? Але нові поселенці приносили з собою владу гетьмана та Росії.
Боротьба загострювалася, запорожці почали були силою виганяти нових переселенців, але все було марне. Протягом 40-их років північна смуга запорозьких «вольностей» була втрачена для запорожців.
Таким чином вся історія Нової Січі є історія планомірного захоплення запорозьких земель. Запорожці боронили свої права, покликаючись на грамоти, противники діяли так, ніби мали перед собою порожні землі.
Метки: История других стран
Римская архитектура IV-I вв. до н. э.
Паломничество и евреи диаспоры
Хроники революции
РОЛЬ НЗИНГИ МБАНДИ НГОЛЫ В БОРЬБЕ ЗА НЕЗАВИСИМОСТЬ
гайдамаків. Року 1756 вдалося російському урядові провести реформу обрання старшини: не Військова Рада мала обирати її, а сходини старшини, Рада ж тільки затверджувала кандидатів. Разом з тим дано право старшині залишатися на уряді без обмеження реченця. Становище Запоріжжя ще більше погіршало, коли року 1764 передано його у відомство Малоросійської Колегії, яка нехтувала всіма правами запорожців, збільшувала повинності, вимагала видачі втікачів, засновувала нові військові залоги тощо.
1735 року в самому серці Запоріжжя, навпроти Січі збудовано
Новосіченський ретраншемент з російською залогою. Начальник цього ретраншементу повинен був стежити за життям Січі і доносити про все Київському генерал-губернаторові. Російські залога та укріплення будували й в інших місцях. Запоріжжя опинилося під контролем російських старшин. Навіть на Великому Лузі засновано російську слободу — Жеребець.
З 1750-их років Запоріжжя було оточене кільцем російських укріплень: з півночі йшли — Нова Сербія, Українська лінія, Слов'яносербія; російські залоги стояли в Усть-Самарському, Новобогородицькому, Микитинському, Биркутському та Сокольському редутах. З 1770 року будується Дніпровська лінія від Дніпра до Озівського моря. Старшини російських залог втручалися в справи Коша під претекстом допомоги в боротьбі з гайдамаками, поводилися брутально, вчиняли здирства. 1757 року вони навіть заарештували весь Кіш: отамана, Федорова — суддю, писаря, осаула і цілий рік протримали їх у в'язниці в Глухові.
Звичайно, запорожці розуміли, до чого воно йде: року 1755 писар
Романовський писав отаманові: «уже військо до лантуха взято, лише
не знайшли засобу, як того лантуха зав'язати». Року 1770 з приводу
Дніпровської лінії Пилип Львівський писав Калнишевському: «Вічная пам'ять нашим степам. Проспали».
У 1740-их роках було втрачено північні землі, в 1750-их — землі Нову Сербію та Слов'яносербію. В 1760-их роках під Новоросійську губернію взято нову смугу; в 1770-их роках будується Дніпровську лінію укріплень. Новосербське начальство видавало листи на заселення слобід на Великому Інгулі, на Самоткані, Домоткані — на запорозьких землях.
Кіш спочатку боронив свої права легальне: надсилав прохання про захист; з 1756 року в Петербурзі майже без перерви перебували депутації козаків з цінними подарунками вельможам — бочками вина, риби, чудовими кіньми, навіть верблюдами. Благали, показували копії грамот, але в Петербурзі вимагали від депутацій оригіналів, яких вони не мали. Обіцяли депутатам розшукати оригінали в архівах, а тим часом захоплювали щораз нові землі.
Втративши надію на допомогу, запорожці почали озброєною рукою звільняти землі від чужинців.
Висновок до питання : З перших же часів переходу запорожців російський уряд розпочав уперту боротьбу з їх «вольностями», передусім за скасування процедури виборів старшини, щоб обернути її на покірних йому урядовців.
Будування фортець та редутів було лише складовою частиною
тієї планомірної політики захоплення, освоєння російським урядом
запорозьких земель. Крок за кроком захоплювали різні поселенці —
хто з Гетьманщини, хто з Росії — запорозькі землі. Спочатку, після
повороту з-під татарської протекції, Кіш не протестував проти нових
поселень Миргородського та Полтавського полків: не земля цікавила
його, а становище поселенців — чи визнають вони владу Коша? Але нові поселенці приносили з собою владу гетьмана та Росії.
Боротьба загострювалася, запорожці почали були силою виганяти нових переселенців, але все було марне. Протягом 40-их років північна смуга запорозьких «вольностей» була втрачена для запорожців.
Таким чином вся історія Нової Січі є історія планомірного захоплення запорозьких земель. Запорожці боронили свої права, покликаючись на грамоти, противники діяли так, ніби мали перед собою порожні землі.
Метки: История других стран
Вы читаете » "Відносини російського уряду з запорожцями та його боротьба з “вольностями” запорожців"
Статьи по теме:
Юсуф БаласагуниРимская архитектура IV-I вв. до н. э.
Паломничество и евреи диаспоры
Хроники революции
РОЛЬ НЗИНГИ МБАНДИ НГОЛЫ В БОРЬБЕ ЗА НЕЗАВИСИМОСТЬ
